Хоньна Михаил - БИ БИЧКН КYYКДТ ДУРТАВ (Михаил Хонинов - ЛЮБЛЮ Я МАЛЕНЬКИХ ДЕТЕЙ)
Хоньна Михаил
БИ БИЧКН КYYКДТ ДУРТАВ
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бахлурцаһан түрү, зовлң болмар эдлсндəн, Бичкдүдин шуугата-дөгəтə нааднд җилвтəв, Байр, җирһл өгдгтнь эднд дуртав.
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бичкдүдин хорлһ нүдəрн үзҗ хальшрсндан, Гер болһнд эдниг үзхлəрн байрлнав, Герл һардг көркхн чирəстнь дурлнав.
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бичкдүдин инəд тиигт эс үзсндəн, Альмншң əдл əмтəхн инəдəрн Амрч-амрчаһад инəдгтнь эднд дуртав.
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бичкдүдин өлн нульмснд зүркм шаркрсндан, Эдниг көөмһү һарарн көөлдҗ шүүрəд Эцкнриннь зөөсн өдмг иддгтнь дуртав.
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бичкдүд һалд шатҗ үксинь үзсндəн, Эдниг шовуншң җиргəд бəəдгтнь дуртав, Эк-эцкнрəн теврəд үмсдгтнь дуртав.
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бичкдүдин орчд сумта автомат үүрсндəн Муурлав. Ода эдниг үүрхдəн дуртав, Мөрн деер довтлхлань бас дуртав.
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бичкдүд тиигт дегтрəсн хаһцсинь үзсндəн, Эднəр школын класс дүүрдгтнь дуртав, Эн нарн кевтə герлтдгтнь дуртав.
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бичкдүдин билг, эрдминь эс үзсндəн, Эдниг хоңх мет җиңндгтнь дуртав, Эргҗ дуһрад өсрəд биилдгтнь дуртав.
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бүшкүр кеңкргин дууһинь эс соңссндан, Эднə отрядын дуңһрад ирҗ зогсдув, Эднтə хамдан шинəс «Орленок» дуулдув.
Би Төрскнə дəəнд салдс йовсндан, Бичкдүдин төлə ааһар цусан асхсндан, Орлчлң, дəн угаһар бəəтхə гидүв, Оньдин бичкдүд байрар бəəтхə гидүв.
1969
Хоньна М. Мини теегин хавр: шүлгүд болн поэм. Элст: Хальмг дегтр hарhач, 1969. Х. 25–26.
|
Михаил Хонинов
ЛЮБЛЮ Я МАЛЕНЬКИХ ДЕТЕЙ
Я был солдатом, Видел все на свете, Беду и пепел фронтовых путей… Не зная бед, Пусть радуются дети. О. как люблю я маленьких детей!
Я был солдатом. В нашей жизни веха – Победа или маленький успех. Детей я видел, Но не слышал смеха… О, как с тех пор люблю я детский смех!
Я был солдатом. Пели нам метели, В землянках был свой фронтовой уют, Но я не слышал там, Чтоб дети пели… О. как люблю, когда они поют!
Я был солдатом. Помню годы эти, Сам окружал, сам попадал в кольцо. Я видел, Как на фронте гибли дети… О, как люблю я детское лицо!
Я был солдатом. Был тогда я молод. В огонь и в воду шли мы напролом. Детей косой косили Холод, Голод… О, как люблю детей я за столом!
Я был солдатом. Вражеские «тигры» Сожгли село у речки, на горе… Там детские навек умолкли игры. О, как же я люблю детей в игре!
Я был солдатом. Снова поневоле Во сне рубеж мы огненный берем. Детей сожгли фашисты в сельской школе… О, как люблю детей над букварем!
Я был солдатом. Видел В сорок пятом И наш триумф, и вражьих армий крах. Устал идти все время с автоматом. Люблю детей носить я на руках.
Я был солдатом. Видел все на свете. И смерть встречал лицом к лицу не раз. Люблю, чтоб вкруг меня сидели дети И радость чтоб лилась из детских глаз.
Перевел Александр Николаев.
Хонинов М.В. Орлица: стихотворения и поэмы / пер. с калм. М.: Современник, 1981. С. 170–171. |